Вітання, Лі́на Косте́нко

Українська письменниця, поетеса.
Народилась 19 березня.
http://kostenko.electron.com.ua

Цей вірш мій улюблений:

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузі безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.

Перевод Алекса Сандерса, 2005
Напиться голосом твоим,
Влюбленным током захлебнуться,
И в грусть и в радость окунуться
И в колдовство твоих глубин.
Застыть и слушать бездыханно,
Мысль оборвать на полпути.
И безысходность интервала
Красивой шуткою спасти.
Слова натягивать, как луки,
Чтоб сбить, не медля, на лету
Ещё не выстраданной муки
Нагрянувшую немоту.
Держаться вольно и небрежно,
Молчать дотошно: кто кого.
Доверчиво и безнадежно
Ждать обращенья твоего.

Дякую sparrow_hawk що нагадав.

9 thoughts on “Вітання, Лі́на Косте́нко

  1. Теж вона…

    спини мене, отямся і отям,
    така любов буває раз в ніко́ли,
    вона ж промчить над зламаним життям
    за нею ж будуть бігти видноколи,
    вона ж порве нам спокій до струни
    вона ж слова поспалює вустами,
    спини мене спини і схамени!
    ще поки можу думати востаннє,
    ще поки можу але вже не можу
    настала черга й на мою зорю
    чи біля тебе душу відморожу
    чи біля тебе полум’ям згорю.

  2. Очень нравится:
    Я дуже тяжко Вами відболіла.
    Це все було як марення, як сон.
    Любов підкралась тихо, як Даліла,
    А розум спав, довірливий Самсон.
    Тепер пора прощатися нам. Будень.
    На білих вікнах змерзли міражі.
    І як ми будем, як тепер ми будем? !
    Такі вже рідні, і такі чужі.

  3. «Любов підкралась тихо, як Даліла,
    А розум спав, довірливий Самсон.»

    Як же вона все-таки вміє описати те чим «переболів».
    Я в неї дуже багато знахожу «свого».

Comments are closed.